БЛЮЗНІРСЬКИЙ

БЛЮЗНІ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до блюзнір;
//  Власт. блюзнірові. [Прісцілла:] Прикро їй дивитися на те, що спокушає до думок блюзнірських (Леся Українка, II, 1951, 422); Блюзнірський вчинок;
//  Який виражає зневагу до чого-небудь святого, високого і т. ін. Той смертний зухвалець, ..називаючи речі божественні словом блюзнірським, В небі збирається сонця проміння навік погасити… (Микола Зеров, Вибр., 1966, 198).