БЛЮВО́ТА, и, жін.
1. Хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання. Шкварчало щось, і дух смаженого несло, аж на блювоту зводить (Андрій Головко, II, 1957, 42).
2. Те, що викидається із шлунка під час блювання. До горла підкотила блювота (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 470).