БЛЯШАНИЙ

БЛЯША́НИЙ, а, е. Прикм. до бляха 1;
//  Зробл. з бляхи. Бляшана покрівля на домі.. зчорніла (Нечуй-Левицький, I, 1956, 617); У сінях стояла бочка з водою, бляшана коновка й березовий віник (Лесь Мартович, Забобон, 1950, 134); Дзвоником бляшаним біля ґанку Дзенькає поштовий тарантас (Микола Бажан, Роки, 1957, 286);  * У порівняннях. Хведір Турпак був високий, сухий, як тарань, чоловік, з.. гострими, наче бляшаними, сірими очима (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 255).