БЛЯША́НКА, и, жін. Посуд — банка або коробка з бляхи. Бляшанки, підплигуючи на возі, дзвеніли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 226); Батько відкрив бляшанку з консервами (Олесь Донченко, IV, 1957, 25); Самородній поклав у гумову шлюпку ацетиленовий ліхтар і бляшанку з бензином (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 83).
БЛЯШАНКА
Тлумачення слова