БЛІДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка блідий (у 1—3 знач.). Настуся була гарна, але трохи блідувата, ніби втомлена (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 226); На блідуватих запалих щоках Павлуші зайнявся рум’янець (Яків Баш, Вибр., 1948, 71).
БЛІДУВАТИЙ
Тлумачення слова