БЛІ́ДО. Присл. до блідий 1—3. Маня стояла оперта на фортеп’яні й виглядала блідо (Ольга Кобилянська, III, 1956, 222); Блідо горять радіолампи (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 131); Ще раз вибачай, ясочко моя, що так блідо описав тобі цю пам’ятну для мене подорож (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 144).
БЛІДО
Тлумачення слова