БЛІДНИ́Й, а, е, розм., рідко. Те саме, що блідий 1, 2. Блідна [Оксана], труситься, мов лихоманка її б’є (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 286); І блідний місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); Над лісом небо здавалося бліднішим (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 24).
БЛІДНИЙ
Тлумачення слова