БЛАЖЕ́НСТВО, а, сер. Велике щастя, велика насолода; раювання. Яке блаженство — припасти грудьми до землі, всю ніч вдихнути в себе (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 585); Чутлива душа його сповнилася блаженства невимовного (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 169).
БЛАЖЕНСТВО
Тлумачення слова