БЛАКИ́ТНО. Присл. до блакитний. Вимережить пісню.., щоб у ній блакитно далечінь замріла (Василь Чумак, Черв. заспів, 1956, 72);
// у знач. присудк. сл. Уже блакитно у вікні (Микола Нагнибіда, Зустрічі.., 1955, 10); * Образно. Од блакитних просторів на душі в мене було блакитно, тепло, просторо (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 288).
БЛАКИТНО
Тлумачення слова