БЛАКИ́Т, у, чол., рідко. Те саме, що блакить. Я золота є сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму (Леся Українка, I, 1951, 412); Чисте небо усміхалось своїм безмежним блакитом до темної зелені борів (Іван Франко, V, 1951, 52).
БЛАКИТ
Тлумачення слова