БІЖУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який біжить, тече; проточний, бігучий (у 2 знач.). Біжуча вода.
2. перен. Який відбувається, здійснюється тепер; поточний. Далі почалися розмови про всякі біжучі діла (Іван Франко, V, 1951, 389); — Біжучі події примусили мене звернути увагу на вузькі місця нашої роботи (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 91).