БІ́ЖЕНЦІ, ів, мн. (одн. біженець, нця, чол.; біженка, и, жін.). Люди, що залишають місце свого проживання під час війни або стихійного лиха. Біженці котили на двоколках убогий свій скарб (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 332); Поступово веселішають обличчя поранених, згасає жах в очах одеських біженок та їхніх дітей (Олесь Гончар, Таврія .., 1957, 415).
БІЖЕНЦІ
Тлумачення слова