БІВУА́ЧНИЙ, БІВА́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до бівуак і бівак. Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 383).