БІСІВСЬКИЙ

БІСІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до біс1 1. [Чорт:] Чого регочете, бісівське кодло? (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 465);
//  Власт. бісові; нелюдський. Знову дивиться [Січкар] на Денисенка, а згадує Настю. Прямо бісівську силу мають її злющі очі (Михайло Стельмах, II, 1962, 109).