БІСЕНЯ́, яти, сер.
1. Зменш. до біс 1 1. Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Марко Вовчок, VI, 1956, 271).
2. розм. Про кого-небудь жвавого, меткого, хитрого, лукавого. Кирило Сидоренко глянув на неї, усміхнувся — ну й бісеня, а очі ж які, золотаво-карі (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 50).