БІРЮЗО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до бірюза;
// Зробл. з бірюзи. Вгледівши його кремезну бородату постать та в руках важкі бірюзові чотки, правовірні віддадуть належну йому пошану (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 137).
2. Який має колір бірюзи; ніжно-голубий. Дівчатка чинно розсілися спереду, поспиравшись на бильця, оббиті.. яскравим бірюзовим бархатом із позолотою (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 226); * Образно. Над Шварцвальдом пливла осінь, тиха й бірюзова (Олесь Донченко, II, 1956, 78).