БІРЮЗА

БІРЮЗА́, и, жін. 1. Непрозорий дорогий камінь голубого або голубувато-зеленого кольору; використовується для прикрас. Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових, І заквітчавсь вінцем із бірюзи (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 170); Вона [люлька] прикрашена орнаментальною різьбою та інкрустована опалом, бірюзою (Народна творчість та етнографія, 1, 1966, 49);  * Образно. Сяє хмара білокрила, Квітне неба бірюза (Андрій Малишко, I, 1956, 168);  * У порівняннях. Хвилі то сині-сині, як бірюза, то фіолетові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 313).