БІНО́КЛЬ, я, чол. Оптичний прилад з двох паралельних, з’єднаних між собою зорових трубок для розглядання віддалених предметів. Вчора ходили ми на руїни вілли Тіберія, звідки такий чарівний краєвид на море, Везувій, Калабрію, острови і навіть Неаполь в бінокль видно (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 331); Погодняк розглядав через бінокль розлогий гірський степ (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 68).
БІНОКЛЬ
Тлумачення слова