БІЛОГРИ́ВИЙ, а, е. Який має світлу або сиву гриву. [Човен] підскакував і плигав, немов нісся кудись на білогривих звірах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); І десь летить зима полями на білогривому коні (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 20); * Образно. А з туману.. набігають Грізні, люті вали білогриві (Леся Українка, I, 1951, 68).
БІЛОГРИВИЙ
Тлумачення слова