БІ́ЛЛЯ, я, сер., діал.
1. Білила. На тобі, дівчино, таляра на білля, а сто злотих на мило (Словник Грінченка).
2. Білизна. Іди, бабо, уберися, візьми своє білля, — хочу тебе повести хоч раз на весілля (Словник Грінченка); Ходила [мати] пішки до Львова, щоби забирати білля до прання (Лесь Мартович, Тв., 1954, 398); Він переодягнувся в чисте білля і святочну одежу (Ольга Кобилянська, III, 1956, 489).