БІЛЬМО́, а, сер.
1. Білувата пляма на роговій оболонці ока, яка спричиняється до сліпоти. На очах більма поробились (Іван Котляревський, I, 1952, 104); Жан охоче.. почав оповідати, встромивши більма кудись в стіну, через стіл (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 385); Він осліп і більмами не бачив, Як ідуть сусіди в партизани (Андрій Малишко, I, 1956, 306); * Образно. Як вони [шибки] гірко плачуть сьогодні.. По більмах вікна безупинно стікають сльози (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 410); * У порівняннях. Над головою стояла сива мла, і крізь неї сліпим більмом дивилося жовте сонце (Петро Панч, В дорозі, 1959, 47).
♦ Як (мов і т. ін.) більмо на оці [бути] — бути на заваді, дратувати. Козаки ніколи не корилися панові, податків не платили, і тому Драчів хутір для Щеньковського був як більмо на оці (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 107).
2. звичайно мн. більма, більм, зневажл. Те саме, що очі.