БІЛЯ́НКА, и, жін., розм.
1. Світловолоса або білолиця жінка, дівчина; білявка. Певно знала — не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 81).
2. рідко. Білість обличчя (на протилежність до ластовиння, веснянок). — Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки! (Номис, 1864, № 226).