БІЙНИ́ЦЯ, і, жін. Отвір для стрільби у стіні оборонної споруди, бронепоїзді і т. ін. Стояло те дворище у степу проти місти і грізно дивилося на його своїми бійницями (Панас Мирний, IV, 1955, 15); Будинок став фортецею, кожне вікно — бійницею (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 49).
БІЙНИЦЯ
Тлумачення слова