БІГУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який швидко біжить; прудкий, бистрий. [Михайло:] А у нас в’ятські, теж нічого коники — бігучі (Карпенко-Карий, II, 1960, 158); Бігучірічечки спускалися з гір, рили талий сніг (Панас Мирний, III, 1954, 60).
2. Не стоячий; текучий, проточний. Тут водиця бігучая — трохи покупайся (Словник Грінченка).
3. Який швидко минає, проходить. Не шукай [руїн]: доба бігуча, Як усе, і їх пожерла! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 258).