БІГОТНЯ́, і, жін., розм. Те саме, що бігання 1; біганина. Аж ось незабаром стукотня, біготня… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 286); Втомившись від біготні, сідали [пастушки] над урвищем глиняних печер (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 4); Ціле середмістя було як пекло. Крик, писк, біготня (Іван Франко, III, 1950, 323).
БІГОТНЯ
Тлумачення слова