БІГА́, БІГИ, ів, мн.
1. заст. Переховування, втеча. — Пане голова! Трохим Макуха стар чоловік, приймит пішов на каторгу, син у бігах; йому б дати льготу (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 300); [Прохор:] Я цілий вік збираюсь у біга.., а от ні разу не втік (Марко Кропивницький, III, 1959, 79).
2. спорт. Перегони на бігових конях.