БІДОВИЙ

БІДО́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Жвавий, сміливий, рішучий. То був хлопчик на вигляд років дванадцяти, бідовий, непосидющий (Степан Васильченко, I, 1959, 72); З гарячою промовою виступила Ярина. Я не знав, що вона така бідова, така рішуча (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 135); — А нащо йому рости тихим та сумирним? Щоб потім комусь там легше було попихати ним?.. Рости, сину, бідовий та завзятий! (Андрій Головко, II, 1957, 576).