БІ́ДОЧКА, и, жін., нар.-поет. Пестл. до біда 1 1. От і правда, як співають: «ой піду я до дочки, наберуся бідочки; ой піду я до сина — лиха моя година!» (Нечуй-Левицький, III, 1956, 200); Живуть люди з бідочкою, Гонять матір на лан жати Разом із дочкою (Народна лірика, 1956, 90).
БІДОЧКА
Тлумачення слова