БІДНУВА́ТИЙ, а, е.
1. Не заможний. Коней немає. Пробачте, безкінні ми, так би мовити, біднуваті люди (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 149).
2. Не дорогий, не пишний, не рясний. Біднувата зелень де-не-де показувалась на висохлих.. землях (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 202).