БІДНО. Присл. до бідний 1, 2. Як не працювала Мотря з Остапом та з Оришкою — старою своєю матір’ю, а все бідно жили (Панас Мирний, II, 1954, 39); Ми увійшли до ванькирчика, бідно вмебльованого двома топчанами, сільської роботи ослончиками і великим столом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 254); Наперед вийшов тихий, бідно одягнутий юнак (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 96).
БІДНО
Тлумачення слова