БІ́ДКА, и, жін. Зменш. до біда 2. Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); Микола Іванович — секретар райпарткому, носиться по селах на двоколісній бідці (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 110).
БІДКА
Тлумачення слова