БІДА́Р, я, чол., розм. Те саме, що бідняк. Колись бідарі ішли в грабарі, а тепер живуть у добрі (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 376); З сивої давнини чувся стогін поневоленого бідаря, який продавав свої працьовиті руки багатим, а собі ледве заробляв на шматок чорного хліба (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 3).
БІДАР
Тлумачення слова