БІДА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до бідак 1; бідняцький. Дьяконов почував і себе в чомусь винуватим перед ним, наче сам колись загнав сюди Оленчуків рід на бідацьке оце поселення (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 351); Ради.. боротимуться за бідацьку правду і долю — проти панів, поміщиків та інших експлуататорів (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 174);
// Належний бідакові. Бідацька свитина.
БІДАЦЬКИЙ
Тлумачення слова