БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, а, е.
1. Те саме, що безживний. Денис мовчки підняв у руці забиту птицю, полюбувався безжиттєвою кволістю (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 140).
2. Не заселений живими істотами, в якому немає живих істот. Оленчук повагом бреде поміж бур’янами, оглядає перед собою бурий безжиттєвий степ (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 65).