БЕЗЖАЛІСНИЙ

БЕЗЖА́ЛІСНИЙ, а, е. Який не має жалості, жалю; жорстокий. Вдався Денис безжалісним, лінивим, грубим і злодійкуватим.. Літом бив качок, зимою зайців (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 240); Безжалісні дівчатка почали по кісточках розбирати нового учителя (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 372);  * Образно. Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? (Леся Українка, I, 1951, 126); [Ярослав:] І кожен, хто порушить справу миру, — ..Того вразить безжалісна сокира (Іван Кочерга, III, 1956, 62).