БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. Якого не можна заперечити; безспірний. Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі (Юрій Яновський, Мир, 1956, 262);
// Який не допускає заперечень; категоричний. — Брешеш! — сказав беззаперечним тоном баришник (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 86).
БЕЗЗАПЕРЕЧНИЙ
Тлумачення слова