БЕЗЗАКО́ННИК, а, чол., заст. Той, хто порушує закон. Цар.. зараз же бомагу й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 60).
БЕЗЗАКОННИК
Тлумачення слова
БЕЗЗАКО́ННИК, а, чол., заст. Той, хто порушує закон. Цар.. зараз же бомагу й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 60).