БЕЗЗАКО́ННИЙ, а, е. Який суперечить установленим законам; протизаконний. — Наш великий інквізитор. Віри стовп і оборона, Перед ним не може скритись Навіть думка беззаконна (Володимир Самійленко, I, 1958, 193);
// Який іде всупереч вимогам моралі, справедливості. Свій суд беззаконний над вами Катюги-судді вирікали, і ви На смерть волочили кайдани (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 280).
БЕЗЗАКОННИЙ
Тлумачення слова