БЕЗВИ́ХІДДЯ, я, сер. Те саме, що безвихідь. Мимоволі заглиблювався [Онисько] в гущавину лісову.., немов тріска в хвилях моря, губився він у цьому байрачному безвихідді (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 105); Не житла людські — темні печери, повні чорної нужди, злигоднів і безвихіддя (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 7).
БЕЗВИХІДДЯ
Тлумачення слова