БЕЗВІ́ТРЯ, я, сер. Відсутність вітру; безвітряна погода. Тихо, поволі.. пливе валка битим шляхом у безлюдній пустелі. Достоту корабель той у безвітря серед моря (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 181); На безвітрі ліс стояв нерухомо (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 327).
БЕЗВІТРЯ
Тлумачення слова