БЕЗВІ́Р’Я, я, сер.
1. Відсутність віри в кого-, що-небудь. Не раз мене обгорне, мов туман. Страшного розпачу отрутнеє дихання, Тяжке безвір’я в себе, в свій талан (Леся Українка, I, 1951, 122).
2. Відсутність віри в бога; безбожність. Складний шлях від віри в бога до безвір’я пройшов [робітник] (Наука і життя, 6, 1959, 50).