БЕЗВЕ́РХИЙ, а, е.
1. Який не має верхівки, верху. Летів ворон через безверхе дерево (Номис, 1864, № 13759).
2. Який не має даху (про будівлю). Тяжко матір покидати У безверхій хаті (Тарас Шевченко, I, 1951, 243); Баштан жовтіє понад яром, Курінь безверхий ніби спить… (Максим Рильський, I, 1956, 45).