БЕЗУПИ́ННО. Присл. до безупинний. Я в морі купалась, і хвилі Мене на хребтах білосніжних Пестили, вбирали у перли І далі несли безупинно (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 274); Воно [сонце] непереможно і безупинно лилось на квітник і на поля (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392); Богунці гайдамаків б’ють І наступають безупинно (Микола Шеремет, Щастя.., 1951, 164); Музика грала безупинно (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 66).
БЕЗУПИННО
Тлумачення слова