БЕЗУМОВНИЙ

БЕЗУМО́ВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повний, беззастережний. Відстоюючи послідовно демократичний державний лад, соціал-демократія вимагає безумовної рівноправності національностей.. (Ленін, 19, 1950, 209);
//  Незаперечний, безсумнівний. Для Енгельса безумовною є вимога до перекладу — зберігати в ньому «силу вислову оригіналу» (Мовознавство, VII, 1949, 14).
▲ Безумовний рефлекс, фізл. — вроджений рефлекс, на відміну від умовного, набутого. Безумовні рефлекси створювалися протягом тривалого періоду розвитку даного виду тварин (Наука і життя, 11, 1958, 31).