БЕЗУМНО. Присл. до безумний. [Ага:] В Сочі на нього чекає Людмила Аполлонівна.. Вона безумно любить його (Олександр Корнійчук, II, 1955, 246); Легко так дісталась перша перемога; Ворога змішав безумно смілий напад (Василь Еллан, I, 1958, 75).
БЕЗУМНО
Тлумачення слова