БЕЗУГА́ВНИЙ, а, е. Який не вгаває, не перестає, не змовкає; безперервний, невпинний. З його [Петруся] приходом принишкла хата завжди виповнялася безугавним щебетом (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 41); Земля горіла, двигтіла від безугавних вибухів (Яків Баш, На землі.., 1957, 34).
БЕЗУГАВНИЙ
Тлумачення слова