БЕЗТУРБОТНО. Присл. до безтурботний. Вихиливши у вікно голову, вона [Наталя].. пильно дослухалася, а разом із тим приспівувала стиха, неповинно, безтурботно… (Степан Васильченко, II, 1959, 61); Марина безтурботно і весело щось розповідала (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 43); — А от погані господарства — це річ інша, до них так безтурботно ставитись ніяк не можна (Іван Микитенко, II, 1957, 352).
БЕЗТУРБОТНО
Тлумачення слова