БЕЗТЯ́МНО. Присл. до безтямний. Голова їй морочилась, вона світа перед очима не бачила. Безтямно взяла зі стола групу Адоніса й Венери і.. крутила її в руках (Леся Українка, III, 1952, 547); За те, що Степан безтямно захоплюється морем, його й прозвали хлопці адміралом (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 526).
БЕЗТЯМНО
Тлумачення слова