БЕЗТЯМНІСТЬ

БЕЗТЯ́МНІСТЬ, ності, жін. Стан за значенням безтямний 1. Скоро тільки вирветься [Василь] на самоту, в ліс, на толоку, то співає-співає, а властиво, галайкоче без тями, людям на сміх, а собі, мабуть, на полекшу, а бодай на забуття, на оп’яніння та безтямність (Іван Франко, I, 1955, 59); Вночі, коли всі сплять, він іноді схоплюється з ліжка, страшний у своїй безтямності, лізе до вікон, кричить, комусь погрожує (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 71).