БЕЗТА́КТНИЙ, а, е. Який не виявляє такту, тактовності у поводженні з іншими; нетактовний. Чи не ляпнула часом свекруха здуру щось таке, що образило гостя? Вона ж бо така безтактна! (Антоненко-Давидович, За ширмою, 1963, 203); Історія здалась настільки буденною, що Артамонов не став розпитувати детальніше, та й боявся бути безтактним (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 216);
// Який є виявом нетактовності, свідчить про відсутність такту в кого-небудь. Звичка Ярини втручатися в чужі справи здавалася їй [Ніні] безтактною (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 212).
БЕЗТАКТНИЙ
Тлумачення слова